Ні, я ніколи не страждала на дальтонізм. І селекцією ягід ізроду-віку не займалася. Мова піде про третій смішний випадок, який затямився мені надовго. Я, все та сама студентка-практикантка у тій самій школі, після уроків перевіряю зошити з домашніми завданнями у своїх підопічних-п'ятикласників. Вони вже розійшлися по домівках, а я чекаю передвечірньої наради. Залишилося зі мною тільки одне маленьке смішне хлоп'я, що, на відміну від однокласників, додому не квапилося. Чекало, доки мама (шкільна прибиральниця) закінчить роботу і здасть зміну. Крутиться знічев'я біля мого столу та крадькома зазирає у зошитки друзів.
– Марино Олександрівно, ну як? – киває на списані й акуратними, й неохайними почерками сторінки. – Багато вони там дров наламали, мудреці наші?
– Вистачає, – неохоче відказую я, намагаючись не відволікатися. – Сядь уже де-небудь і не заважай.
– А у кого помилок найбільше?
– У тебе, – докірливо всміхаюсь у відповідь. – Ти що ж оце написав, академіку?
– А що ж це я там написав?
– До вправи поставлено чітке і просте завдання: дописати до іменників прикметники-означення. А ти що пишеш? "Полуниці білі"! Та й навіть не "полуниці" тут у тебе, а "полунці"! Що це? Якою мовою?
Малий "академік" у відповідь знизує плечками:
– Та хто ж їх знає, шо воно таке, оті полунці? Чи той... Полуниці!
– Клубнику їв коли-небудь?
– Аякже! Щоліта їм!
– Оце ж вона і є! Хіба ж ця ягода біла?
Хлопчик скрушно зітхає у відповідь і соромливо червоніє, мов стигла полуничка:
– Тепер буду знати!.. Ой, мама вже мене жде! Я побіг, еге? До побачення!
Вибігає у коридор, однак уже через мить повертається з якимось пакунком у руках.
– Марино Олександрівно, – знову кумедно червоніє. – Це – вам.
І кладе переді мною на стіл паперовий згорточок із чималою жменею духмяних ягід.
– Що це? – дивуюся я.
– Хабар посадовій особі при виконанні службових обов'язків! – весело, по-солдатськи, вигукує хлопченя. – Полуниці. Білі. Це моя бабуся у себе, у парнику такі вирощує майже круглий рік. Пригощайтеся!
– Гаразд, рахунок один-один. Спасибі! – усміхаюсь у відповідь. – А мову все ж таки вчи. Читай українською побільше. Щоб не траплялося тобі більше "білих полунців"! А самі лише полунички солоденькі!
Авторские права на произведения принадлежат авторам и охраняются законом. Перепечатка произведений возможна только с согласия его автора, к которому вы можете обратиться на его авторской странице.