Як іграшки на білочку образилсь

Жила собі маленька білочка. І була вона не дуже чемна. Розумна, смілива, весела, але дуже неохайна. Білочка любила гратись зі своїми іграшками, але зовсім не любила за ними доглядати. Могла під час гри ненароком намочити. Могла забруднити або й взагалі зламати. І здавалось би нема ніякої біди у тому. Адже мокре можна висушити, брудне – вимити, зламане – відремонтувати. Та замість того, щоб зробити це самій, чи попросити допомоги в батьків – вона залишала зіпсовану іграшку посеред кімнати і брала замість неї іншу. І знов історія повторювалась день за днем. Мама білка не раз просила охайніше ставитись до своїх речей, та маленька білочка не зважала.  

І от одного дня не залишилось жодної цілої іграшки у білочки. Незадоволена таким неподобством вона пішла вимагати купити їй інші:  

– Мамо, мені терміново потрібні нові іграшки. Мені нема чим гратись!  

На що мама їй відповіла:  

– Білочко, глянь но навколо. В тебе безліч іграшок. Як же тобі нема чим гратись?  

– Але ж вони зіпсовані! – обурилась білочка.  

– А хто ж їх зіпсував?  

– Ніхто! Вони самі зіпсувались!  

– Тоді спробуй їх полагодити. – порадила мама.  

Але білочка не хотіла цього робити, тому скидала всі свої іграшки в одну купу і вирішила, що вона вже надто доросла для таких ігор.  

Так минуло декілька днів. Маленька білочка цілими днями нудьгувала, але вперто не хотіла привести до ладу свої іграшки. І знову їй довелось лягати спати сумною.  

Та однієї ночі вона почула якийсь шорох серед її іграшок. Спочатку злякалась і хотіла покликати батьків. Та потім побачила, що її іграшки одна за одною ідуть геть. Вона зразу й не повірила своїм очам, але згодом зрозуміла, що відбувається і спробувала їх зупинити:  

– Не йдіть. Куди ви? Чому ви йдете? Як я буду взагалі без іграшок?  

Їй відповіло ведмежа Смішок:  

– Поглянь-но який я брудний! Ти вкинула мене в болото на прогулянці і не почистила. А просто забула про мене...  

– А на мене ти вилила компот... – сумно добавила лялька Маша.  

– А мені взагалі лапку відірвала! – обурилось котенятко Мурчик.  

– Ти спочатку всіх нас образила, а потім ще й перестала з нами гратись... – засмучено сказало тигренятко.  

– І куди ви тепер?  

– Туди де нас любитимуть! Сказало ведмежа.  

– І де про нас будуть піклуватись. – додала лялька Маша.  

Засмутилась маленька білочка. Вона любила свої іграшки. І не хотіла, щоб вони йшли. Зрозуміла, що вона дуже негарно вчинила і попросила:  

– Будь ласка, не йдіть. Я все виправлю. Обіцяю! Я буду бережно до вас ставитись. Буду охайною, буду піклуватись про вас!  

– І випереш мене? – запитало ведмежатко?  

– І зашиєш мою сукню? – запитала лялька?  

– І навіть при шиєш мені лапку? – запитав Мурчик.  

– Ні, – засмутилась білочка- я ще не вмію шити… і випрати не знаю чи зможу. Але я спробую! Чесно!  

І вирішили іграшки залишитись. Але попередили білочку, що підуть від неї, якщо та і далі буде їх ображати.  

Білочка зрозуміла, що поводилась погано, але не знала як їй все полагодити.  

Зранку вона була дуже сумна, бо їй було соромно за свою поведінку. І ще білочка не знала як полагодити все, що поламала.  

Мама білка почачила, що її доня чимось засмучена і запитала:   

– Що тебе турбує? Чим тобі допомогти?  

Маленька білочка зраділа! «Мама допоможе. » подумала вона. В попросила:  

– Будь ласка допоможи мені привести до ладу мої іграшки. Мені дуже соромно, що я їх ображала. Хочу все виправити  

Мама погодилась. Весь день вони мили, прали, шили, склеювали разом і до вечора всі іграшки були наче нові.  

Тепер білочка доглядала за своїми друзями іграшками. Вчасно їх складала на місця і вони з задоволенням з нею грали!