Повернення додому

Гойдалась на райдузі доля спросоння  

Дивилась на світ через призму ясну  

Цікавилась в долі малесенька Соня:  

«Чому повертають птахи на весну? »  

– У дальніх країнах завжди тепле літо  

– Чекай-но, я зараз усе поясню  

– Була би я птахом, не хтіла б приліту  

Лишила при собі б землю поясну.  

Схилилась у долі голівка додолу  

Задумалась, як би дитю проректи  

Що птиці, як ми, завжди линуть додому  

Де рідні кордони й знайомі світи.  

Де розум погідний, повітря прозоре  

Де квітне крило і рівняється шлях  

Де небо засвічують місячні зорі  

І зріють хліби на родючих полях.  

Де міццю наповнюєш душу і тіло  

Де полоси злітні будують без меж  

Всміхнулася доля і прошепотіла:  

«Полишиш свій дім – і одразу збагнеш»