РОЗМОВА З МОРЕМ.

РОЗМОВА З МОРЕМ.  

З тобою рік не бачились ми – море,  

Та ось нарешті берегом іду…  

Ми знову наодинці – нас тут двоє…  

І хвилею біжиш ти по слідУ…  

Твій голос – чоловічий… Він с баском,  

Хоч піна – ніжна та м'яка…  

З тобою скріплені зв'язком -  

Ти чуєш моє серце – шукача…  

«Ну, як ти тут…? Розповідай…»  

«Мідузи, вітер, спокою нема…  

Не квап мене та обіцяй,  

Що вислухає мене Душа…  

Ні очі, що вдивляються у воду,  

Ні серце, що б'є в такт потоку хвиль,  

Ні розум, що дає всьому угоду,  

Душа – яка літає і без крил…  

Я з нею полюбляю помовчати…  

Між нами тільки чайка щось кричить…  

А вітер – починає хвилі гнати,  

І той зненацька стихне, помовчить…  

Поглянь на того – з парашутом і на дошці,  

Злітає, падає і знов встає…  

І всі на нього дивляться – всі в шоці,  

А він своїх позицій на сдає!  

Це я і ти – незламні, сильні, вільні…  

Тому разом ми – Душі в нас на двох!  

Хоч різні – один одному ми вірні…  

І чайка з ангелом оберігають нас обох…»  

26. 07. 2021