I. Письмо

Сиджу не виспаний та сумний.  

07:17 ранку, а в голові  

Лиш образ той чарівний.  

На столі аркуш паперу  

Та свіча горить, рука тремтить,  

Помалу пише про щасливу мить,  

Про не здійсненне та почуття,  

Про те безкрайнє небо в її очах.  

Записує як самотність та  

Печаль пронизує його до болю,  

Як в'ється в середині,  

В грудях колючою лозою.  

Написав про сумні свої почуття,  

Раптом завмерло сердцебиття,  

Бо розуміє, що немає  

Для кохання вже вороття,  

Для нього лиш лишилося забуття.  

Спалив те письмо, розвіяв його в небуття...