Диета

Шо-то я смотрю, как-то, на сєбя, шо-то, как-то, чи як ото сдєлать, шо, как-то, я уся у зєркало не помєщаюся. От шо-то, як упєрьод уходить, то зад как-то не получається. А морщін же ж на ліце, как у той собакі. Бульдог, чи как она називається? То на щєках у мене ж, нє, не морщіни! То у мене от Колькіних рьобр ото! Шо? У мене Колька, у нього три майки на рьобрах стьорліся! У мене ж Колька вєгєтеріанєц! Він же мясо не кушає, токо сало. А от не поправляється! А я, шо я кушаю? Так шо я, ну Господі! Ну картошкі скушаю сковородкі трі-чєтирє, так, ото ж ні в одно плаття, нічо, нє влєзаю, шо невозможно. Знаєте, у мене Клавдія Васільна, сосєдка, она говоріт, шо надо какіє-то маскі, маскі, на ліцо, маскі дєлать, маскі. Каже, ото, шо всьо под руками, картошка, капуста, моркова, свьокла – всьо на ліцо. А я ж овощі очєнь люблю. Ото ж знаєтє, картошечку, капусточку, морковочку, свєколочоку, ото пєрчік і всьо-всьо-всьо. Мєлко, мєлко, і в кастрюлєчку. І туда же, знаєте, і чєсночочку. І масліце. І кришечку накрить. І оно всьо ж так: Пух-пух, пух-пух, ой! А потом ж взять, знаєте, утку, утку. Слушайтє, взять утку, разрєзать ійо. Туда же утку, ріс і чєсночочку можно, і грібочку, ой, ой... А свєрху ще помазать мьодом, шоб корочка. Ой, потом ж всьо на ліцо, люді, ооо.... Ой, же ж, боже ж мой! Ой, не можу! Ой, нєт, невозможно! Я думала, шо то морщіни, а то у мене слюні потєклі! Ой, люді! І главне – інтєрєсне дєло! Ви смотрітє, ото, птін с глазамі на ліце всьо больше і больше, правда ж? А от у ізвілин на головє всьо мєньше і мєньше. От інтєрєсная такая штука. І главне дєло, смотрітє. Я ж морщінами могу шевєліть же ж в разние сторони, правда ж? А шоб так мозгами не получається. Не получається! От інтєрєсно, знаєте, почєму гєнєрали любять каракулєвие шапкі носіть? Нє? Оні іздалєка на мозгі похожи! От главноє, нєрви ж такіє, люді добрие, шо невозможно! Всьо врємя на нєрвах! Тєпєрь же ж на вулицу виходіть же ж страшно! Усюду снайпери! Ти ж пойді на вулицю вийді! Я тут вишла на вулицю, гляжу, в кустах шо-то шевеліться! Я ж туда у кусти! Гляжу, відіть, как Клалкин у кустах с такою шишкою на лбу! Я кажу: "Ти чо в кустах? "! Каже: "Прішол домой в обєд, а Клалка у кроваті із снайпєром. ". Я кажу: "Откуда ж ти знаєш, шо он – снайпєр? ". "Как же – говоріт – не знать, когда он табуреткой с пєрвого раза в голову попав?!"! Боже, люді, жизнь такая, что снайпєри прямо у кроватях залягають, невозможно! Отак і живьом, от одні нєрви! Клавдія Васільна, сосєдка, она ж у мне всьо знає! Она говоріт: "Єсли ти хочешь – каже – похудєть, надо как-то откачать жири! " Шо єсть такая пєвица, ви єьо знаєтє. Она чи про младшего лєйтєнанта, чи про старшого полковніка, ви єьо знаєтє! Каже, шо она всє жири с себе оттяла! Повикачувала, і тєпєрь же ж на вулицю нє виходіт, потому шо похожа стала на швабру. І шо на нєй же всьо вєсіть. Так єй – каже – врачі випісалі такоє лєкарство. Слушайтє, значіт, собачьі шкваркі, барсучий жир, і, значіт, всьо шоколадом замєшать і кашою всьо, кашою. І кушать токо под наблюдєнієм врачєй, потому шо сама такоє кушать отказиваєтсья. І Клавдія Васільна мнє говоріт: "Ти, єслі хочєш похудєть, так ти – говоріт – посіді на дієтє! Купі Гєркулєсу, посіді на дієтє! " Так я ж пошла, купіла гєркулєсу, пачєк дєсять. Ну шо ж, сідеть же ж – так сідєть. Значит, положила я двє пачкі, протів тєлєвізора, значіт, сложила і сєла. І сіжу на той дієтє. А кушать же ж хочється! Так я пошла в холодільнік, взяла борщика, разогрєла, колбаскі, сантімєтров восємдісят. І знов сєла. Так я не знаю, шо то за дієта. Вся подо мной разволілася! Може, які-то мєталічєскіе коробки нужни, ну не знаю! Сіжу я на той дієтє! І включіла тєлєвізор, смотрю, там же дєвчонкі, аєробіку ту ж пригають. Дєвчонкі, худєєш! Може мнє тоже нужно так пригать, як ото дєвчонкі! А они ж юбкі снялі, у ніх же штанішки в обліпочку, може мнє тоже так надо! Я тоже юбку сняла, у мене тоже штанішки в обліпочку! Шо в мене, какой размєр? Всьо, в обліпочку получається. Написала отут "Адідас" і подпригнула два раза! Туда і обратно! Больше не получилося! Тому шо шкаф пєрєвєрнулся, посуда із буфєта вивалілася, клєй з кірпічєй соскочілі! Значіт, Колька прібєжал, і давай мене виносить на вулицю! Кажу "Куди ти мене вивозиш?!"! Каже "Зємлєтрясєніе началося! "! Ну в общем, потом же ж когда прішлі домой, когда ми ото всьо вияснілі, сєлі за стол, покушалі хорошо с Колькой, покушалі. Не скажу, шо плохо, хорошо покушалі, хорошо. Включілі тєлєвізор, смотрім! А отут наше правітельство на нас смотріть! Ми на ніх, оні на нас... Ми на ніх, оні на нас... Ждуть же ж, когда ми всє ляжем, когда у нас морщінки розглядяться, а оні будут, снімут шапкі і скажут: "Смотрі, ну лєжат же ж, как живиє. ". Люді добриє! Куда худєть?! Стоко дєнєг у себя вложить, шоб потом худєть – ето нєвозможно!