Казка про колобка

Казка про колобка  

Рассказ / Сказка  

перевод на украинский язык "Сказки про колобка" №3 в этом кабинете.  

Теги: неправильный колобок всех съел но все живы.  

________________________________________  

Казка про колобка.  

Жили собі дід та баба. Жили вони не багато, але з голоду не вмирали. Одного разу, дідові закортіло побалувати себе булочкою теплою, м'якою. Він і каже бабі:  

– Побалуйте нас булочкою рум'яною, спечи-но нам колобка круглого до чаю. А вона у відповідь:  

– Так ти забув, чи що, що немає у нас борошна та грошей, щоб купити, минулого тижня приїжджав голова сільради і сказав, що грошей немає, і щоб ми трималися.  

Дід сердито повідомив бабі, що він тримається і навіть показав, за що тримається, і додав, щоб пішла в сарай і пошкребла по засіках. Раптом на колобок нашкрябе борошна. Пішла баба в сарай та й, правда, нашкребла таки в різних кінцях сараю борошна і зраділо замісила тісто на сметані і поставила в піч круглий заміс колобка випікатися. Ось через деякий час колобок скоринку показав, але пішов з печі дивний запах, прямо хімічний. Але старі, на це уваги не звертали, тому що раділи рум'яному, круглому тілу колобка. Ось баба дістала його з печі і поставила на вікно прохолонути. Дід біля колобка крутиться, несила йому чекати поки охолоне. Придивився він до колобка та бачить дивну картину. Колобок виявляється не рум'яний бочок, а якісь смуги по ньому пішли синьо червоні, та й запах від нього, не як від печеної булочки. Тицьнув у нього дід пальцем спробувати на м'якість, а колобок раптом клацнув, невідомо звідки взялися, зубами біля дідових пальців, моргнув, звідти ж узялися, очима і зістрибнув з вікна на вулицю і покотився, горлаючи пісню:  

– Я колобок, колобок, у мене печений бочок, я від дідуся пішов, я від бабусі пішов, адже зроблений не з тіста, пошукаю краще місце.  

І покотився, покотився тільки його й бачили. Приголомшені дід та баба стояли біля вікна й злякано дивилися на це неподобство, яке вони зробили як колобок. Раптом, щось згадав дід, ляснув себе по лобі та й питає у баби:  

– А ти де це борошно нашкрябла?  

– Так в різних місцях сараю збирала, а найбільше її виявилося в ящику біля стіни.  

– Так це ж не борошно, а селітра для добрива, її сусід попросив потримати, поки у нього ремонт в сараї.  

Ошелешені дід й баба схопилися за голови і стали думати, що ж тепер буде. Ось чому і запах був дивний і колір колобка. Але справа вже вийшла з їхнього будинку. Колобок з шумом котився по стежці до лісу. Назустріч йому заєць попався, дорогу перегородив:  

– Стій – кричить – зараз я тебе з'їм.  

– Почекай – просить його колобок – не їж, я тобі пісеньку заспіваю.  

Зайчисько вуха розвісив:  

– Ну давай, співай.  

– Я колобок, колобок, у мене печений бочок, адже зроблений не з тіста, пошукаю краще місце, я від діда утік, я від баби утік і від тебе втечу.  

Але не пішов, а відкрив колобок свою пащу і проковтнув зайця. Котиться він далі, назустріч йому лисиця:  

– Стій колобок, зараз я тебе з'їм.  

– Почекай – їй каже колобок – не їж, я тобі пісеньку заспіваю.  

– Добре, співай, тільки я недочуваю трохи, давай ближче до моїх вух.  

Колобок притиснувся до вуха лисиці і заспівав:  

–Я колобок, колобок, у мене печений бочок, адже зроблений не з тіста, пошукаю краще місце, я від діда утік, я від баби утік я від зайця утік, і від тебе втечу.  

Тільки лисиця відкрила свою пащу, щоб з'їсти колобка, як він відкрив ще більшу пащу і проковтнув лисицю. Поважчав колобок, смужки на ньому червоно-синьо-білі ще краще стало видно. Котиться він далі в пошуках кращого місця, як раптом назустріч йому вовк:  

– Стій колобок, зараз я тебе з'їм.  

– Почекай – каже йому колобок – не їж, я тобі пісеньку заспіваю.  

– Добре, співай, тільки швидше, а то я голодний.  

Колобок заспівав:  

– Я колобок, колобок, у мене печений бочок, адже зроблений не з тіста, пошукаю краще місце, я від дідуся утік, я від бабусі утік, я від зайця утік, я від лисиці утік, і від тебе поготів втечу.  

Тільки здивований вовк відкрив свою пащу, щоб з'їсти колобка, як той відкрив ще більшу пащу і проковтнув вовка. Ще більше поважчав колобок, котиться, підминаючи кущі і маленькі деревця, хрускіт лунає. А смугасте забарвлення стало ще краще помітно. Тут на хрускіт поламаних кущів вийшов господар лісу ведмідь:  

– Хто тут шумить? Стривай колобок, більше тобі нікуди поспішати не доведеться, кущі м'яти – Підійшов ведмідь ближче, – ну і пахнеш ти огидно, і колір мені твій не подобається, щось він мені нагадує. Ну, давай закінчимо цей цирк.  

– Стривай ведмідь, не їж мене, я тобі пісеньку заспіваю.  

Здивувався ведмідь: – ти ще й співаєш? Ну давай.  

Колобок заспівав: – я колобок, колобок, у мене печений бочок, адже зроблений не з тіста, пошукаю краще місце, я від діда утік, я від баби утік, я від зайця утік, я від лисиці утік, я від вовка утік, і від тебе поготів втечу.  

Ще більше здивувався ведмідь такому нахабству. Відкрив свою пащеку, щоб припинити цей дурний концерт, але у колобка пащека виявилася ще більшою, і він проковтнув ведмедя, насилу, але проковтнув. Зовсім став важким колобок, котиться, дерева ламає, тільки тріск лунає по всьому лісу. І викочується він на галявину, де два хлопчики відпочивали біля багаття після грибного полювання. Один з них, так співпало, онучок того діда з бабою був. Він якраз розповідав приятелеві, що побачив у діда селітру в сараї і хоче з неї порох зробити:  

– Потрібно змішати з вугільним порошком, можна навіть попіл використовувати від багаття. І додати трохи сірки, ось такої – і він кинув у багаття шматочок сірки, яка почала плавитися і горіти синім полум'ям. І тут вони побачили величезного колобка, який, як танк, не розбираючи дороги котився прямо на них. Хлопчаки, залишивши свої дрібнички, сховалися за найближчими кущами від небаченого чудовиська. Але величезний колобок котився прямо до хлопців, щоб заспівати їм свою улюблену пісеньку. Оскільки він вже дороги не вибирав, то накотився на вогнище з попелом і сіркою. Накотився він на багаття, закрутився на ньому, і тут колобок печений бочок зробив величезний бабах.  

Над переляканими хлопчиками пролетіли, ще більше перелякані заєць, лисиця, вовк і ведмідь. Приземлившись, вони кинулися в різні боки та зникли. Хлопчики вийшли з укриття, коли все вщухло. Хлопчик- онучок, задумливо сказав:  

– Дивно, дуже схоже на вибух пороху. Звідки йому тут узятися?. А ти бачив, на цьому величезному колобку було триколірне забарвлення, схоже на якийсь знак?  

– Бачив, звичайно – відповів другий хлопчина – І куди це все поділося?  

– Гаразд, пішли додому гриби смажити. І розповімо, яке чудо бачили.  

27. 10. 2016. –