Моя вірна супутниця

Моя вірна супутниця  

Я отсидів на ній 10 років  

Де тільки не сидів, де тільки не бував.  

Я про свою Першу, сумку «почтальйонку».  

Вона пам’ятає багато, ці спогади ми формували разом.  

Та настав її остаточний час, коли з її загашників визирало пів паспорту, коли собачку-застібку так заклинило, що Я і досі не можу зрушити її з мертвого місця, навіть в гаражі зі станком та плоскогубцями.  

Мою сумку ми придбали із татом, в Сумах, в липні-серпні, в останні моменти вступної компанії, а може навіть перед заселенням в гуртожиток, останніх числах серпня  

І почалося.  

Перші два тижні вересня Я її іще обживав і старанно носив в ній зошити. Але потім зі мною познайомився Антон.  

Від цього моменту Я став узнавать про нові інтєрєсні місця і вєщі: став бувать на кампусі, на висотках, на річці, на камнях і скам’ях, в общагах, хатах, на Тітаніку особо.  

Титанік – це Друге знакове місце, де Я отсижувався на сумці, де на ній сиділи другі і де було… прекрасно!  

Сумка, як Я пізніше вияснив, коли досліджував її ніші і розставляв нужні вєщі по нужним карманам – була дуже хорошою для мене і вельми практичною в своїх карманах.  

Вона й сама була компактною, мала міцний шельф-ремінь, як пасок безпеки в автомобілі.  

З цього приводу, навіть був хохмічний курйоз. Їхав Я якось попуткою: сумка на мені, наперекос – як завжди і як має бути, сиджу, їдемо, сумка збоку. Тут водій каже такий, позираючи на мене:  

– Та не нада пристьобуваться, всьо отлічно – Ну Я йому і відповідаю:  

– Я і не пристьобувався – це на мені ремінь від сумки!  

З тих пір, Я пользуюся цією хохмою в нужних ситуаціях, особливо в дорозі і коли анекдоти травлю.  

Коли сумка стала розповзаться на нитки і дірки, прийшов час для її заміни, заміни на аналог. Але виробники чи заводчики не представили для вибору модель в 1 в 1. базарні палатки заполонили, окрім всяких інакших – такі самі моделі, але в двічі чи півтора рази більше за мою, зразка 2007-го року.  

Куди діватися, обійшовши Мінський ринок і базарчик на М. Чернігівська, в Києві – придбав сумку нейтрального кольору, мою знакому модель – але все ж завелика. Не то – але штош…  

Ремінь нової сумки був не той, не такий грубий. Не такий мішковинний, слизький весь, вшитий зворотньою стороною – аніж було в попередній, постійно треба підтягувати. На голе тіло – дискомфорт ніше відчувається. Навіть не відчувається, бо еластичність – не тривожить рецептори шкіри так – як цупкість.  

Через її вайлувату громіздкість – Я тепер маю вигляд дещо чмошний. Знаю, але був лише цей розмір сумки потрібної функціональності і моделі. І ця модель була СКРІЗЬ!..  

Скоро цій, новій вайлуватій моделі настане зміна. Через рік, +/-.  

2021-01-13