У стилі Т.Г.Шевченка

Як подивлюсь я на тебе – серце завмирає  

Лиш тебе, мій неприступний так воно кохає  

Може ти того не вартий, може інший кращий  

Тебе серце покохало, бачу вік пропащий  

Я ж бо тобі не потрібна, сам собі гуляєш  

Як згадаєш, то з'явишся, а потім – зникаєш  

Де ж ти взявся соколику? Нащо тебе стріла?  

Скільки поруч хлопців було, тебе полюбила  

Полюбити полюбила, а як жити далі?  

Коли той, кого кохаєш, тебе не кохає  

Він то може і кохає, та не зізнається  

А тобі одні страждання, та гірка біль в серці  

Чи ж він чує, як ти плачеш? Як ночами тужиш?  

І словам твоїм не вірить, що одного любиш  

П'є, гуляє, веселиться, а ти лиш сумуєш  

Поруч нікого не бачиш, нікого не чуєш  

Нащо стрівся соколику? Нащо запав в серце?  

Воно ж бідне лиш до тебе, до одного рветься  

Нащо тії карі очі, так сняться ночами?  

Якщо ти забути хочеш, що було між нами  

Кохалися, любилися, а тепер чужії?  

Нащо загубив ти роки, мої молодії?  

Як не думав ти до скону, поруч зі мной бути  

Зникни ж тоді з мого шляху! Дай тебе забути!  

Дай мені спокійно жити, дай спокійно спати  

Щоб ночами перестала вірші ці писати  

Щоб у мріях і надіях не бігла до тебе  

Щоби серце зрозуміло – ти мені не треба!  

Що ж, гуляй мій соколику! Гуляй мій хороший!  

Поки ще здоров'я стане, і поки є гроші  

Мені ти лиш був потрібен, не твої дарунки  

Чи знайдеш тепер, мій любий, ще такі стосунки?  

Обвила та, інша шию, солодко співає  

Та подивись, соколику, чи тебе кохає?  

Чи потрібен їй насправді? Чи стерпить образу?  

А чи вкаже після сварки на двері одразу?  

Мій хороший, любий, рідний, чого ж тобі треба?  

Я ж тобі була готова прихилити небо  

Я ж вірною тобі була, із твоїх рук їла  

До подиху останнього буть з одним хотіла  

Мій єдиний, серце моє, не вбивай надію  

Я ж без тебе соколику, жити вже не вмію  

Схаменися, ще не пізно, все тобі пробачу  

Повертайся, чуєш, любий, врятуй цю пропащу  

Кравченко. В