ТРОСТИНКА-3. Їздив в Тростянець

1. Активна Ю.  

«Активна» – так Я підписав свою подорожню зустріч-дівчину в мобільний. Гарні очі, класна шкіра, якраз така – по якій видно як голод, нижче пупа, виснажує організм, якраз така – яку хочеться хотіти і це лише шкіра!  

Кмітлива, дієво-розумна, по душі – старша, по паспорту – молодша, коректна – до прекрасного, усміхається: мій тип.  

От так пишуться зустрічі, може лише й на раз.  

Заборони сковують – тому їх хочеться порвати.  

Абсурд виправданий – коли є що рвати. Коли ж нема і хочеться… – рвешся ти, хворієш бісами. Це Я про Її якісний потенціал.  

Називається: вирішив автостопом їхати, пфф!  

Я знав, що можна біля Хімпрому стати, але захотів біля СумДУ колядувати: хлопче, в столиці будеш свої правила створювати!  

Годину провтикав – і нічого, нікого. Але Я так хотів в Тростянці – що аж дуже, навіть поснідав міцно! Тому вирішив не мешкати – і їхати аби-чим (кантора відшкодує, слава канторі! ).  

Ну і заскочив в маршрутне. Сів там – не сподобалося, сів сям – норм, там дівчинонька файна була, хоча на попередньому ряду також дівчина сиділа, але ця була файніша;  

втикала в смартфон – дивилася стендап, в навушниках. Думаю: пропавше діло, вся в собі! (  

А тоді знову думаю: раз живемо! – і почав шевелити її різними скромними питаннями. І все вийшло! Як же ж гарно вона розповідала…  

…На Нашій взаємній кінцевій станції, ми вийшли разом і Я провів Її на каву до її роботи, подивився як вона невидимо палить електронну цигарку з кавою (і таке буває! Сам собі сміюся), відчув всю її фліртовість: передивився всі фото які Активна показувала мені, з її рук смачно розглядав її тіло, зближав, зупиняв її листання, повертав фото, яке сподобалося, переглядав.  

Все ж, змушено розпрощався – обом треба було працювати на своїх завданнях, але в Суми повертатися – вже порізно.  

2. Канфети в них вкусні були – але їх немає  

Керуючися тільки сьогоднішніми спостереженнями за Тростянець, якби попросили назвати місто одним словом – я би сказав «м’який»  

Тростянець – він м’який, як кольори матової фотографії, як приємний не-крикливий зелений колір, м’який в настрої людей, яких Я зустрічав особисто чи спостерігав навколо.  

Коли ходив по Тростянцю, відчував себе виїхавшим із Сум-мілітаристських, тоталітарних: якщо в Сумах масковий терор процвітає як дух партії регіонів, то відразу, як Я почав дихати повітрям Прекрасного Тростянця – наче весну вдихнув, відчуття весни та прекрасного зійшло на мене та не покидало до останнього кроку перед вечірньою маршруткою.  

Гордих масочників – тих, хто носять маску ради виїбону перед системою, треба було іще пошукати, 1 до 12 – в такій кількості вони зустрічалися.  

Всі кого Я зустрічав були приємні: і тьоті, і дяді й всі-всі. Ні разу не послали. Просто просили уйти і не трощать.  

Російську мову не зустрів ні разу. Ходив центром, по базару та околотками.  

Не часто зустрінеш, але в Тростянці зустрів – вижарні пиріжки «міні» та «Королівські», за відповідною ціною. Навіть з повидлом були, улюблені. Були і печені, і солоні були, з наїдком.  

Якось Я напишу еротичну розповідь про Тростянці або стосовно нього. Так як Я вже був до цього тут. Проте, щоби запустити цю розповідь – потрібна романтична пригода, яка і заведе мене описати чуттєве в Тростянці  

2020-09-23