Проскурівське підпілля

Пробираючись по праху я давно піднявся в гору  

Це життя не довговічне, але я сиджу без діла  

В мому черві карамельні черви  

Моя суджена обвітрена напружена  

А мої печалі сталі вертикалі  

Убива убивця загубився й окревавленому тілі поклонився  

Коли я пав від його меча згасла чорна свіча  

Вуаллю покрилось лице трубача  

Натомість була задурманена моя свідомість  

А моїй совісті притаманні тимчасові пластмасові повісті