Моя любовь

Моя любовь! Я вся перед тобою.  

Бери меня в свои святые сны.  

Не делай лишь послушною рабою,  

Не обмани. Полёт мой не прерви.  

Не допусти, чтоб свет сошёлся клином:  

Я верую, и потому живу!  

И подари дорогой тополиной  

Весомую златую булаву.  

А если заплутаюсь в трёх соснАх,  

(Хоть без спотычки конь не пробежит! )  

То предки "опрокинутся в гробах"!  

О, прадеды, непобедимые мои!  

У них была любовь, как у меня.  

Она им также затуманивала очи.  

Их, провожая, женщины хватали стремена,  

И голосили у ворот, что было мочи.  

А за порогом – там жестокий бой,  

И звон мечей не год, не два, не три...  

Моя любовь! Я вся перед тобой.  

Возьми меня в свои святые сны.  

Лiна Костенко  

Моя любове! Я перед тобою.  

Бери мене в свої блаженні сни.  

Лиш не зроби слухняною рабою,  

не ошукай і крил не обітни!  

Не допусти, щоб світ зійшовся клином,  

і не присни, для чого я живу.  

Даруй мені над шляхом тополиним  

важкого сонця древню булаву.  

Не дай мені заплутатись в дрібницях,  

не розміняй на спотички доріг,  

бо кості перевернуться в гробницях  

гірких і гордих прадідів моїх.  

І в них було кохання, як у мене,  

і від любові тьмарився їм світ.  

І їх жінки хапали за стремена,  

та що поробиш, – тільки до воріт.  

А там, а там... Жорстокий клекіт бою  

і дзвін мечів до третьої весни...  

Моя любове! Я перед тобою.  

Бери мене в свої блаженні сни.