Останній крок

Останній крок, лихого не накоє,  

Коли він — самий вивіреній крок.  

Життя людське, насправді,  

Грізна зброя,  

А розум в ньому, зведений курок.  

У Лéті Часу : мить — тисячоріччя.  

Іди, обранцю, витвором земним  

І Бог тебе вбачáтиме й крізь дим  

Твоє, непогрішимості обличчя  

І твій, земляне, плід високородний.  

Не знаю слів — охаяти тебе...  

Собою ти — проникливий і гордий,  

Та, понад тебе, небо голубе.  

Останній крок, минувщини в грядуще,  

Останній сполох вранішних зірниць.  

Вони, ще довго падатимуть ниць...  

Зірниці — теж, у Вічності, вмирущі.