Думка

Я бачу : воістину – зліт!  

Прикмету, наявністю вжиту.  

Прийшла вона першою в Світ;  

Останньою піде із Світу  

Я знаю, тому і кажу, —  

Словами... Є думка єдина :  

Метал убуває в іржу;  

У нéвість, зісходить Людина.  

Шляхом порівняння і проб,  

На Чáсі і – периферíя…  

Так просто, з надійністю щоб,  

Все робиться, діється, зріє.  

В природі – упину нема.  

Немає природі прикóлу:  

То літня пора… то зима…  

Оце, все-все-все, йде по колу.  

Воно, десь за гранню пригод,  

Можливо, в стотисячну згоду,  

Проникло у Твóриво Вод  

І киснем наси'тило воду.  

І в міру, в миру' до-пуття,  

Воно оперує зразково.  

Про неї проказую слово:  

Бактерію руху життя.