Порятунок

Ти єдиний відчуваєш мій відчай,  

Серед усіх ти мені наймиліший.  

Обличчям в натовпі до твого обличчя,  

І лише тебе відчуваю в цій тиші.  

В цих очах я не бачу безодню,  

Наче картина, в них захід сонця.  

Хоча й здається це надприроднім,  

Став для мене моїм охоронцем.  

Ненароком витяг мене із полону,  

Але сам застряг у цій ямі.  

Все ще простягаєш до мене долоні,  

І ще розумієш мене до нестями.  

Я б хотіла полегшити твою долю,  

Та щось тебе у цій ямі тримає.  

Та рани твої всі відкриті та голі,  

Не поспішай. Я завжди почекаю.