Запах Хати №4

Я йшов туди – гриби росли. Повертався – гриби виросли: більшими, набрали форми, випучилися грудьми моєї дівчини, точніше – на поки, без 8 годин моєї і по-морально-статтевому факту – колишньої пасії, подруги серця (ментально-чуттєвого).  

В голові пісні весни, метеорології, гроз та тривоги; справи насичені блаженним: відчуттям богеми – свого вдалого переїзду, поверненню на Роменську; в думах і в організмі – мандраж, легкий, ледь відчутний щем повсюди. Блонді – приїхала, ось вона зі мною, ось ми йдемо і дивимося на ті гриби, на кота, на водонапірну колонку.  

Але Я не збирався переоповідати Третю історію про Блонді, про наш секс. Лише хочу подати, щоби кожна знала – як благословенні були ті дні, після яких я кинув школу (а перед цим Яну), незадовго до цього переїхав на нову хату (№4), провів інет, відійшов від наступаючої хандри (вдруге).  

Метеоявища – те, що мене відновило, поставило на ноги… фактично на 72% чи більше. До червня – я придбав спальник, свій Перший Цифровик; в червні, між 6-9 червня сталася Блонді; в той же вир – заходила Метелик, дівчата, випадкові дівчата (не случилося в мене з останніми 2-ма – якось не проблядин Я, сорян всім).  

Не один факт – що Я полюбив метеотеми, став причиною мого щастя в ту половину року – а їх Поєднання, так вірніше, поєднання того, що я хотів і робив, як жив, як поводився, чого шукав, в чому літав.  

А це…  

Одна традиція (перекреслити) – ритуал, який ще в час роботи в 7 школі, з грудня – була моєю основою психічної рівноваги та маленького щастя щоразу. Майже щотижня – Я ходив на базар до конкретної торгової палатки, до конкретної продав чині, якою, умовнознайомий ще з 2010-го – по пряники. По пів кг, великі, СВІЖАЙШІ, дешеві і багато; я привозив їх в свою оселю, в свою кімнату – і вони чекали на мене, зав’язані в кульочку, поки Пан прийде з роботи.  

І Володимир повертався з неї, повертався до Них.  

Десь о 16-ій, після простої вечері – я засідав за стілець: таця, спизжена з магдака, блюдце з двома пряниками, кава та серія або випуск… по YouTube.  

Недивлена Серія сезону «Storm Chasers (Охотники за грозами) г. Киреевск», або, раз-два в тиждень – каст-випуск «Хроники Параноика-Выживальщика», міркування про суть речей навколо від автора ImMetatron.  

2014-ий. Підставка ароматизатор. Я божеволію від неї. Я придбав її, як тільки заселився в кімнату – 11-12 січня.  

І вона, ні – Її блаженний атмосферний запах був зі мною постійно: коли по телевізору господаря лунали новини з Майдану, коли мене провідували мої подруги, коли ставалися незрозумілі побачення (в мене ж), коли моя оселя пізнала Блонді, коли в мою оселю на якусь півгодинну мить запорхнула Метелик, коли я вперше подивився «Прометей» (двічі підряд), коли мене турбував цистит, коли щоночі перед сном слухав радіо DjFm. Вона зустрічала мене по приїзду з села, вона проводжала мене на метеорозвідку – фотографувати, знімати грози, вона пахла мені, коли батько зламав ребро, лежав 10 днів в лікарні – а я не знав, через уйобіщну сварку з матір’ю, одразу по приїзду з села: я не брав трубки 3 дні і тільки потім прочитав смс від неї.  

Стерва. Ця стерва уїбала мою радість від побачення з Блонді 8 лютого 2013-го. А в Неї день народження тоді було. І я був з нею й дарував їй троянди – бо кохав.  

Арома-підставка була зі мною в болі і в меланхолії і щасті від нової оселі та життя в 2014-му році, принаймні – до 28 липня.