В літній кухні (в зовсім маленькій кімнатці)

В літній кухні (в зовсім маленькій кімнатці) плакала мама, тато її втішав: – скоро прийде, просто загулявся... не плакала, а даже ревіла...  

А я всього-лише вийшов за огород, заглядати в сусідські вікна (типово сільська хата, колишня мазанка – зановообкладена цеглою). І це було моїм всім, справою – яку я хотів зробити. Було цікаво і таємничо. "А раптом засічуть?!".  

І хоча нічого такого в вікні не було – але сама ситуація – була здорово цікавою. А воно ж вже вереснева тепла ніч, смеркається – напівтемно.... я заходжу в кухню, бачу це все, ніяковію. Чую версію – що можливо мене викрали цигани. Ну, мене побачили, спитали де був: – гуляв, гуляв на огороді (вже його зібрали: як понімаю тепер). І все.  

Це мені було близько... нафіг. Я не по своїм рокам рахую ті моменти, а по календарним. Це було десь в 1997-му, +/- (1-2 клас, +/-)