Ну, козак!..

Ну, Михайле, козак Гаврилюк,  

Я вітаю тебе і нагóду...  

Ти у мене не виприснеш з рук,  

Бо я теж від козацького рóду.  

Ми, залежно, окремі в Добі,  

Та у Дусі – довіку ми вмісті.  

Бог дав місце під Небом й тобі  

І поставив на лóбному місці.  

Прихопили ж тебе «коршаки́».  

Роздягнули до нитки на стужі  

І від Бога – легкої руки –  

Не були, навіть кóпи, байдужі.  

Ось, мерзéнно, наїжився мент.  

Він на тебе позиркує косо.  

Ну а ти, як який монумент,  

Фігуруєш оголеним торсом.  

Не зігнувся. Ти витримав тиск  

І тобі,..  

(ти не прийшлий пройдоха)  

При живому – тобі – обеліск  

Возвела на Майдані Епоха.