Примара

Жара. Спекóтно. Плюс – за 42-а.  

В напрýзі тло  

Барвінківського Шляху.  

Із щойно розпочатого, дива  

Націлюють набуте на невдаху.  

А там, за ним, вібрує далинá.  

А на слухý – натуга неймовірна:  

Через роки́, до мене долинá,  

Як і колись – довірлива і вірна.  

Ужé давно байрáчиться вишняк...  

А хтось іде за пóлогом барви́стим.  

Та це ж вона, Параска Ратушняк,  

Розстріляна колись енкеведистом.  

І все! Скінчився, вивільнився шлях.  

У тілі – тиша, вивірено-мертва...  

Мене, живого, майже на руках,  

Внесли́ до зрýху рíшень терапевта.