Кобзар

-Ти наш Кобзар – великий і могутній  

Як довго на сторОжі ти стоїш?  

Над чим замислився і очі сірі смутні  

Неначе в твоїм тілі гострий ніж.  

–У тім печаль, що геть проходять роки  

А от свавілля тут панує дотепер.  

Війна, корупція, безладдя крок за кроком.  

Не помічаєм гір красу і синь озер.  

–Тарасе, обіцяю, стане добре  

Ми йдемо потихеньку до мети.  

Бо маєм серце вільне і хоробре  

Розірвемо оків отих гвинти.  

–А ось світанок і край неба грає  

Ти пам'ятаєш, дівчино, мій вірш.  

Як соловейко в гаї сонце зустрічає  

Не забувай! Сама пиши не гірш!