Під Новий Рік

_ Хвилинний збій. Під Новий Рік, я, якось, наважився розважитися шкаликом горілки та, звідки не візьмись, дружина видала вердикт:  

– Тобі горілка вийде боком! І шкалика зашкалила в рундук. Знітився я. Авжеж! Я, все-таки – мужик! Образа. Ще й яка! І все ж, мене зморила втома. Я — приліг.  

_ Вві-сні, з нізвідки, йду праворуч Бога ("? ). Міркую: Хто є Бог? І визначився – Марс.  

_ Себе і Бога, якимось чином, стороннім бачу зором. Сторонній в мене слух. Конструкт ментальний.  

Йдемо. Розбитий шлях. Узбіччям — в друзки хижі... Мовчу.  

— Грішиш? – Подав свій голос Бог.  

Мовчу.  

Та ти ще й недомовний! –  

— А чим я завинив? – Питаю Бога.  

— Отам, он бачиш, черево землі?  

Воно червоне. То кров моя. Оті, всі óбліги – із неї. Ти не домислюєш в нагоді знати, як живеш (! ) Не лише кров моя — Червоні Глини. Вони, Червоні Глини, захист твій; твій Щит і Оберіг. Ядро землі, то пекло. Із пекла – чорні випромінюються стази – (Отрута). (Яд).  

Хіба цього ти ще не знав? Не мались би Червоні Глини, зі мною ти б не говорив. Дивись!..  

_ І мій сторонній зір, за мить якусь, згори, з широт небесних, дививсь на тло земної кулі. Європу бачу, Азію і Афро-континент. І – колір… Колір в колі – перелогами із глин.  

_ Ніяковіння з мене вихопило дух. І ось, десь з неба, чую:  

— Та ти отямся! — Каже Бог — Тебе хвилину цілу термосить придаток твій, твоя Венера. За Новий Рік хильни чарчину. За Мене ж не за будь!  

_ І вивітрився сон. Я чую розпачі дружини:  

– Та йди вже!.. Наче прикипів!.. Залишилася мить. Останню відраховує хвилину метроном. Горілку пий та так, щоб ненароком, тобі вона не вийшла боком. Із Новим Роком! —  

З Новим Роком! Скасовано вердикт.