Трава

Тріщать льоди' –  

Весна стає на кри'ла.  

Десь із глибин,  

Нуртýє вість жива.  

Отам, в пітьмі,  

Під кригою, є сила,  

Живи'ть її –  

Провíсниця-трава.  

Вона гужмóм  

Гуртується на сонці,  

В безповоротнім  

Вíдліку назад.  

Росте трава,  

Немовби в ній  

Є стронцій;  

Неначе діє  

Ядерний заряд.  

Для нас – трава –  

На вістрі привілеї  

Та час увірве наші  

Ранні сни  

І ми самí –  

Забудемо про неї.  

До осені…  

А потім, до весни.