Загублена зима

Плюс-три висить на градусі погоди.  

Йому давно за звичай — Новий Рік.  

На вíддих дню – ніякої нагоди  

І я з утоми градусом прогірк.  

Мене судóмить ранішньої рані.  

В крові цікавість  

Сповнюється в культ.  

На день знайти б прогноз  

В телеекрані —  

Щоразу пальцем тикаю у пульт,  

На перебíр… Одна біда та й гóді!  

Ніщо не давить душу так, як стрес.  

І хто це там чаклує на погоді,  

Вгорі, над нами, зрушених небес?  

Минає час, а вже за ним і спека.  

На спóгаді – минулого — нема...  

Зима. Вона від мене так далека!..  

Про мене, так — загублена зима.