На волі

Вітерéць прохолодою грає.  

Ось він – палахну́в і притих.  

І знову: то є то немає,  

То ви́дих по тілу, то вдих...  

А тілу – одна насолода.  

Таке відчуття, ніби я,  

Не Я, вже вікýє Свобода,  

Свобода не тіла – моя.  

На волі, від щирого серця,  

За себе такого – ручусь.  

Я сонечко випив до дéнця  

Тепер, прохолоди нап’юсь.  

Душí не до зладності гривни,  

Раптово натішуся днем...  

Отут я, із рівними – рівний:  

Немає — не буде проблем!