Але...

Неначе і тіло — не тіло:  

З моєї легкої руки,  

Як пір'ячко літо злетіло.  

А літо за літом – роки́.  

Якась засторога надворі.  

По тілу – то спека то лід.  

Як довго дивлюсь я на зорі.  

На захід дивлюсь і на схід.  

І влітку і в міру зимою  

Гамую терпіння. І де?  

Немов би, моє – не зі мною  

Дівча на побачення йде.  

Болить не до діла, до діла:  

Поранення – в дих! Ножове!  

І як би душа не боліла  

Воно, моє тіло, – живé!  

Набу́те! Нажáте! Нажи́те!  

Моє надбання́ — не мале.  

Давно потолочено жито:  

Віджи́те. Відбу́те. Але...  

І тіло неначе не тіло;  

А літо за літом – роки́...  

З моєї легкої руки,  

Як пір'ячко літо злетіло.