Презентатор

Він, Олег, не той Олег,  

Що провчав «хозара».  

Цей римує для колег,  

А не для базара.  

Бачить він у далині  

«Полини Донецькі*»,  

А на Шидловкі* – вогні,  

Як горіхи грецькі.  

Учуває хлюп Дінця*  

І так далі... Без кінця!  

II  

Написав Олег “шедевр”.  

Взяти б все до тями.  

Він, Олег, мене попер,  

До якоїсь мами...  

А росте там тринь-трава,  

Що не має зламу.  

Я ж, садова голова,  

Все-е шукаю “маму”.  

III  

Віршувати має хист.  

Не проста ця справа,  

Де і ри́мика і зміст,  

І жагá лукава.  

Ос, скажімо, оберег  

Від такого збігу,  

Як Максименко Олег  

Презентує книгу.  

А вона його – стезя́!  

Прочитати б живо  

Та, на запит:  

— Зя-не-зя?  

Каже: – Неможливо.  

Знає в що вбиває клин  

Наче крюк заву́шний.  

Він, з усіх отут, один  

Стóїк непорушний.  

Магометова гора!..  

Щоб мені не жити!..  

Його сватати б пора.  

Краще – оженити.  

*"Полини донецькі":  

збірка автора.  

* Шидловка: село.  

* Дінець: річка