Мимохідь

Бачу : ось ти ідеш,  

А роки – проміж нами.  

Я не цяцьканий, теж  

Обростаю роками.  

Мною хіть-мимохідь,  

З мандрівної далéчі,  

Огортає, як пліть  

В тебе руки і плечі.  

Озирнулась. Ага-а!..  

Ні, пішла. Не пізнала.  

Ти не та вже, другá  

І в тобі – тебе мало.  

Не покличу. Іди.  

Зупиняти не стану.  

Ми – дві краплі води  

Одного океану.  

В Чáсі Вічність мине  

Від причастя до суду,  

Ти — забудеш мене.  

Я — тебе — не забуду!