Крутизна

Ти благала до сліз.  

Може в правду...  

                           Хтознá,  

Щоб не пнувся, не ліз,  

Що не Я – крутизна.  

Може в правду крутим.  

Усміхавсь я тобі.  

В тебе очі, як дим:  

Голубі-голубі...  

Бачу... тринь-деревá.  

А з вгори, на сукý,  

Наче, біль ножова,  

Крає Душу: — Ку-ку!  

Саме зараз, тепер,  

На крутому горбí,  

Я знемігся… помер.  

Воскрешати – тобі.  

На прохання “руки”  

Може в правду...  

                       Хтозна.  

Ще за нами – роки́,  

Ще – моя крутизна.