Я - віз тягну

Я віз тягну! Як тягнуть всі. До скону.  

На возі – звісь усякого-всього…  

Якщо це сіль, то сіль везу солону.  

Ніщо не змінить впевнення мого.  

Отож, іду-тягну собою воза...  

Незмінний простір зверхнті — внизу.  

Не день, не два, всі дні мої не проза,  

А я свій віз не кидаю – везу!  

Під себе так лаштую подорожню,  

Щоби тримати Істину просту.  

Буває ж так: вожу пустопорожню  

Нікому не потрібну пустоту.  

Я так живу, життя свого заради,  

Воно мені нагадує зорю …  

Палю мости похабщини і зради,  

А потім… потім… воза тябурю́.