Борня

Ти поглянь-подивися: щороку —  

На узбіччі, на самім краю,  

Там виборює пташка толóку  

Її суджену. власну, свою.  

Не уступиться тільцем дороги  

І за свій заповідний куток,  

Вона впасти готова під ноги.  

В неї захист – на знищення рок.  

Лячно, гамірно скрикує птиця…  

Від худоби, ще тиждень назад,  

Залишився відбиток копитця,  

В ньому птаха звилá яйцеклад.  

І, вже в лет, до небесної висі,  

Вона ви́крилить чáда свої.  

Ти, звичайно, поглянь-подивися:  

Научайся. Наслідуй її.