Непокора

Ти прагнеш збороти, зламати мене.  

Зухвалість твоя – тобі так не мине.  

Караєш мене з непокори тобі,  

Та я подолаю пригоди – любі!..  

Тобі, я від себе, не маю боргів.  

А щоб ти у пеклі, як свічка горів!  

З своєї землі я ніде не піду,  

Й не йтиму у зло́дія на поводу́.  

В злочинця не їстиму вкрадений хліб.  

А щоб ти з незрячого зовсім осліп!  

Позбутись мене ти не мрій, не спіши.  

Не знаєш ти сили моєї душі.  

Яких би від тебе зазнав я атак,  

Зігнути мене ти не зможеш ніяк.  

Покірному бути тобі – не дай Бог!!!  

А щоб ти сказився та й зовсім подох!