Безодня.

Я вже навчилася без тебе спати  

І тонути в цій безодні.  

Що було вчора, немов сьогодні.    

Я малюю твою усмішку веселу,  

Я бачу в твоїх очах зорі.  

Я мов дитина у полі  

що біжить до тебе, як вчора.  

Ми кидаємося гіркими словами,  

Що були сказані у бурі емоцій   

Ми палаємо і днем і вночі,  

Але мовчим все одно ми.  

А можливо ми все ж таки згасли?  

Як гаснуть зірк и на небі,    

Чи це витримка часу?  

Що б`ється об скелі в пустелі.  

Автор: A. Kondrachuk