Свій

Вийду поле я під вечір,  

Сонце скотиться на пруг,  

В мене випрямляться плечі,  

Оживи́ться все навкрｩг.  

Вийду в поле. Стану в полі.  

Гляну в длечь польову.  

Це моя юдоль по долі;  

Це все те чим я живу.  

В полі йде на вивір колос  

І в житá і в пшеницí;  

Там перепел править голос  

На лящятім наждаці.  

В полі я не випадково,  

В полі я ніяк — нічий.  

Я римую Славу в Слово;  

В полі — Воля! Тут я — свій!