ІСТИНА

Молюся лину до Небес  

Знайти б чогось святого.  

І скиглю, як побитий пес  

Коли навкíл — нікого —  

Хто б осушив потьоки сліз  

Від столу до Престолу  

Чи-то святий якийсь би зліз  

З Небес, ступивши долу.  

Огидні б долі розпростер  

Святим благословінням.  

Не тим, як є, не як тепер  

Засіяв світ насінням,  

Де б Воля – Слово на губах  

Якому досить зліту,  

Щоб погасити “карабах”  

В усіх усюдах світу;  

Де б пастир був не як вівчар,  

Не як хулíй “Скрижалій”  

Ні куля в спину ні хабар  

Не кривдили б моралі.  

Владико, чуєш долі гнів?..  

А втім, як ВóлІєш, як знаєш.  

Занадто вже! І – годі слів,  

Бо Ти – караєш.