Кермо

Наявно: уява – кермó.  

Кермую згори і зі-злості,  

Вдивляюся: як живемо (? )  

Ми, люди,  

Із статусом – “гості”.  

Ми всі, в мéжах суші і вод,  

А я не второпаю: де я?  

І — хто я? : із роду – Народ?  

Чи — Дія?..  

Чи — Рух?.. Чи — Ідея?..  

У розпачі гýдні — гризня! –  

Керую на гірше уяву:  

Ось, вибух!  

Ось, в тризну — різня:  

Чік-чіком і ніж – за халяву.  

Нестерпно. Гальмую кермо.  

Наразі, уяві – спасибі.  

Дивлюся, а ми — летимо!!!  

У Всесвіт. Наявно. На глибі.