Ты присмотрись...

Ты присмотрись,  

а я уже на трапе!  

И нету слов –  

тревога через край.  

А жизнь идёт  

по "гауссовской шляпе",  

шепчу тебе:  

"Ну, вот и всё, прощай! "  

Прощай и здравствуй!  

Не было роднее.  

Ты самый близкий  

был мне человек.  

И вот от этого –  

ещё больнее:  

где силы взять  

устроить свой побег?  

Лiна Костенко  

Ти дивишся.  

А я вже – як на трапі.  

І слів нема.  

І туга через край.  

Життя іде по «гаусівській шляпі»:  

отак-от – «здрастуй»,  

а отак – «прощай».  

Прощай, прощай,  

чужа мені людино!  

Ще не було ріднішого,  

як ти.  

О це і є той випадок єдиний,  

Коли найбільша мужність –  

утекти.