В холодном и бренном мире

В холодном и бренном мире,  

Где счастье ткут из прощаний,  

Мы разве с тобой смогли бы  

Простить бескорыстно отчаяние?  

Корить себя будем вечно  

Лишь только за то, Боже мой,  

Что сердце стало беспечно  

Вдруг биться в истоме немой?  

Зачем укорять за привет?  

За тот робкий взгляд, что пьянит?  

Ты солнышком будешь пригрет.  

Пусть эта печаль отзвенит.  

Лiна Костенко  

У світі злому і холодному,  

де щастя зіткане з прощань,  

чи ми пробачим одне одному  

цю несподівану печаль?  

Чи будем вік себе картати?  

Але за віщо, Боже мій!  

За те, що серце калатати  

посміло в ніжності німій?!  

За ті передані привіти?  

За тихий погляд, що п'янить?  

Нехай це сонечко посвітить.  

Нехай ця туга продзвенить