Моє мудацьке літо

Рассказ / Абсурд, Проза, Философия
Аннотация отсутствует
незавершенное произведение

Йшов п'ятдесят третій день мого надзвичайного літа. Метро, переповнене втомленими людьми. Вихід назовні, нарешті. В голові думка, купити сигарету у бабці біля переходу. Отак стоїш, смокчеш її у роті а навпроти якийсь хлопець грає на гітарі і ти заслуховуєшся чуючи улюблену пісню. Проходять люди у своїх справах, хлопець чекає на дівчину з квітами. Хах, помаранчеві. Хлопці не дуже тямлять у квітах, можливо, ці йому просто сподобалися або, можливо, він гарно знає свою дівчину. Слідкую за ним в очікуванні момента вручення “віника”, чомусь мені здалося, що це буде емоційно. І я не помилилася. Вона виходить з переходу, бачить його, очі переповнені радістю, обличчя розпливлося в посмішці …Момент зустрічі настав. Як я люблю коли хлопці ховають букета за спиною, вважаючи, що він захований так надійно, що дівчина ніколи не здогадається, а що таке там за спиною. Між ними промайнув поцілунок і задоволений собою кабальєро нарешті вручає те, що так старанно приховував. Вона посміхається, занюхує свої квіточки і вони разом йдуть на побачення. А що стоїть за цим, на перший погляд, невинним даруночком? О, я знаю! Цей хлопчина хоче отримати секс авансом або він, сто пудов, десь накосячив і хоче це перекрити. Якась я жорстока. Чого взагалі до них причипилася. Квіти та квіти собі. Пара як пара. Таких мільярди ходять і нікому до них немає діла, а мені тільки дай привід, нафантазую собі таке, що на голову не налазить. А як би було приємно, якщо б отак хтось чекав на мене. Та можна й навіть без квітів, щось не подобаються вони мені останнім часом.  

Перебуваючи у мрійливому настрої навіть не помітила, як опинилась біля підїзду. Якийсь нарік стояв і чекав коли йому хтось відчинить двері і цим кимось опинилась я. Відчуваючи небезпеку я пропустила його вперед, а сама залишилася внизу, через хвилин п'ять піднялась на свій поверх і завалилася в кімнату. Завтра знову на цю кляту роботу. Як мені там все набридло. А найбільше, моя найкраща подруга, але вже навіть не знаю, чи варто мені її так і надалі називати. Вона ідіотка, яка мене бісить. Вона завжди пхає свого носа куди їй не треба, завжди лізе зі своїми дурнуватими порадами і кожного разу промовляє, яка ж вона розумна і знає усе на світі, а сама навіть ще хлопця у ліжку не мала, а за відносини затирає, як дипломований психолог. Коли говорити починає, не заткнути її, хочеш розповісти своє щось, а у неї такий вираз обличчя робиться, що відвертає аж. Але розірвати з нею відносини не можу. Мені страшно, що вона може помститися за мою зраду перед нею.  

Дурнуватий сон під ранок. Знову ця проститутка. Коли ж вона відчепиться. Подружка мого хлопця. Додала вона перчику у моє життя, інколи здається, що я навіть не зовсім від цього вилікувалась, але час плине і образи забуваються. Сон був про те, як мій хлопець хотів розірвати між нами бар'єр ненависті та скерувати на примирення, а я вперто стояла на місці і заливаючись сльозами просила цього не робити.  

Кожного дня працювати в дитячому садочку, таке собі задоволення. Мене вже просто нудить від цих дітей. Не так я уявляла собі своє літечко. Перший місяць зайняла сесія, далі був відпочинок на морі, а тепер робота ця щоб їй. Піти з неї не можу, гроші потрібні і все таке. Дякувати Богові стосунки з батьками переживають свій найкращий період. І це не аби як зігріває душу. Я раненько тікаю, приходжу втомлена під вечір і розмовляти сили не має. Привіт, мамо! В мене все окей, я спати, на цьому розмову і закінчено.

| 42 | 5 / 5 (голосов: 1) | 11:55 25.07.2018

Комментарии

Авторские права на произведения принадлежат авторам и охраняются законом. Перепечатка произведений возможна только с согласия его автора, к которому вы можете обратиться на его авторской странице.

YaPishu.net 2017