Ты - сон...

Ты – сон, который перестал мне сниться,  

Моя загадка сокровенная в судьбе.  

Зачем же я посмела усомниться:  

"Нужна ли я, нужна ли я тебе? "  

Пожертвуешь ли ты душой своею?  

Иль разменяешь всю её на пустяки?  

Красы! Перед красой благоговею,  

Моё ты сердце красотою увлеки.  

-----""-----  

А может в этой круговерти лет,  

Где усыпительная монотонность,  

Ты просто смотришь иногда мне вслед  

И ощущаешь прежнюю влюблённость?...  

Лiна Костенко  

Я хочу знати, любиш ти мене,  

чи це вже сон, який уже не сниться?  

Моєї долі пекло потайне,  

моя сама від себе таємниця!  

Чи ти за мене душу віддаси,  

чи розміняєш суєтно і дрібно?  

Краса – і тільки, трішечки краси,  

душі нічого більше не потрібно.  

Чи, може, в цім калейдоскопі літ,  

де все нещадно звичне і щоденне,  

ти просто мені дивишся услід  

і трохи любиш сни свої про мене?