Гроб-Анатолій

ГРОБ-АНАТОЛІЙ  

Гредь... блін! Грудень!  

Був грудень 2009-го. П'ятниця.  

Я тільки – з лікарні, країна – з карантину, гурт агітації за Тимошенкову косу – в наступні міста.  

Останні дні грудня були дуже начисені. Це: і виписування мене з лікарні, відразу і концерт того ж дня і знайомство з Танею і...  

В п'ятницю – був відпочинок, пари (тривав мій 3-ій курс навчання)  

Субота. 26 грудня. Сидиться мені в общазі, сидиться собі а потім перестало сидітися. Раптом як закрутилися думки, як завертілися ідеї, бажання, згадки! Взяв В-ШАНС, місцеву газету оголошень і почав шкати собі комп'ютер. Ну дуже хотілося. Степендія вже була.  

Об'яву я то відповідну знайшов, але мтс-а не мав. Пішов до сусіда-козака (із справжнім в косичку заплетеним оселедцем) попросив мтс – і давай дзвонити по номеру – домовився на "завтра".  

Подзвонив іще на номер, який записав відразу після нещодавнього концерту, номер який мені дала Таня. Подзвонив Янголятку. Домовилися про побачення – "На завтра".  

Снігу було немало. Морозу в денну пору було -10 в середньому по Сумам. За майже два – я проводив перемови з друзями: хто буде домомагати мені привозити комп'ютер, я домовився-таки з Антоном. Адже комп'ютер – треба було оглянути (а я ні дупля не понімав на що дивитися, як оцінювати, чи буде фуричити чи не буде, чи годне "залізо" чи ні і по умовчанню – це був ПК-варіант з монітором-телевізором і важким системником. Ну – і я жав на таксі кататься, тому вивозити збирався по скромному – своїми двома і маршрутками, які іще були по дві гривні.  

Я – ніс системник, Антон – Монітор. назад їхали двома маршрутками. Важкийсука, що в мене, що в нього!  

Я, як доброякісний пунктуал, розписав день майже похвилинно, тобто: перша половина-оверчасу (до 15 годин, якщо точно) – доставка компа в общагу, а решта – ТРЕБА. ВСТИГНУТИ. КУДИДІНУСЯВСТИГНУ на побачення з Танею.  

Все вийшло пречудово. в 14 годин комп вже був вдома.  

Пару заміток на завершення першої частини:  

1. "Хазяїн" Антону не понравився, але мені сподобалися його, Антона, наступні висновки. Не довго думаючи, Антон охрестив хазяя "Когутом".  

2. Їхали ми по комп в самі єбєня Тополянського мкр-району/краю/магадан  

3. В Хазяя була надто розкішна хатинка, він був директором складу/держпідприємстсва/ітп, ітд  

4. Когута звали Юрій Анатолійович