Повернення церковних дзвонів

Повернення церковних дзвонів, розповідь очевидця.  

Йшов 1939 рік. Фашисти з комуністами тайно розділили Європу. Сталіну відійшла Прибалтика і Західна Україна. Прийшли “визволителі”. Про радянський грабіж церков і монастирів знала вся Європа. Знали і прихожани нашої церкви і старанно готовились до цієї навали.  

В одну із темних ночей тайно були зняті із церковної дзвінниці п’ять дзвонів і разом з церковним сріблом було поховано на цвинтарі. Знали про це п’ять чоловіків, які поклялися на хресті зберегти цю тайну. Вранці по селу пішла чутка, що обікрали церкву і забрали дзвони.  

З простертими руками прийшли “радянські визволителі” і в своїх обіймах задушили всю передову інтелігенцію, Більшість вивезли в Сибір або загнали в тюрми. Багатьох тайно розстріляли в своїх казематах. Всі церкви і монастирі пограбували і перетворили в склади і конюшні, Спалили приватні бібліотеки і церковні книги. Заборонили діяльність молодіжних гуртків і театрів. Всі версти населення нашпигували сексотами. Почалось нове радянське життя.  

Тайний договір між двома нелюдами тріснув в 1941 році. Почалась нова світова бойня.  

Тепер з заходу поповзла чорна хмара на Украіну. Німці знали, що в Західній Украіні росте супротив проти любих гнобителів і обіцяли дати автономію, але як тільки був проголошений у Львові склад уряду, на другий день він був арештований і відправлений у в’язницю..  

Гітлер став другим ворогом українського народу і як тільки організувалась УПА, то зразу перейшла на боротьбу з обома ворогами.  

Розкручена Гітлером і Сталіним машина війни ненаситно поглинала людську духовну і матеріальну сутність. Людина стала матеріалом війни. Духовність, совість і інші людські цінності перестали діяти в повній мірі. Генерали і маршалі з обох сторін кидали в пащу цієї ненажерливоі машини мільйони людських душ. Можливо це була розплата за земні гріхи перед богом, як було з Содомою і Гоморою в біблійських книгах.  

Довгих п’ять років війна мордувала не тільки народи Європи, а і всього світу. Травень 1945 року приніс свободу. Народи позбавились Гітлера, але залишився Сталін і для Західноі Украіни війна продовжувалась підпільними загонами УПА.  

Друга, значно більша хвиля терору, була направлена на мирне населення Западноі Украіни. Масово вивозили в Сибір тисячі сімей, які в товарних вагонах гинули ще в дорозі. Назад, через роки, повернулись одиниці. Чорна паща цієї ненажерливоі машини зачіпила і наше село. Багато загинуло в чужих краях на фронтах, багато загинули в рядах УПА, багато загинули в тюрмах і лагерях.  

З п’ятьох чоловіків, які поховали дзвони, залишилось тільки двоє.  

Настав 1955 рік. Весна була рання. На деревах набухали бруньки, на луках зеленіла трава. Природа просипалась від зимового сну. Народ Західноі Украіни не став на колінаі хоч був придавлений фізично, але в душі жевріла надія, що прийде ще наш час і ми піднімемось на ноги.  

Такі думи крутились і в голові старого Козяра якому вже за 70 років і дуже часто почало його турбувати серце. Він лишився останнім з п’ятірки які берегли тайну дзвонів. Якщо він помре, то дзвони навічно залишаться лежать в землі. Час настав!!! Сказав він вголос і пішов скликати своїх вірних друзів…  

Великодня ніч була тихою і теплою. Біля церкви, як прийнято по традиціі, палало вогнище біля якого метушились молоді хлопці. В середині церкви, біля гроба господнього, стояла варта з 4-х воінів в бронзових шлемах, зелених мундирах і списами з бронзовими блискучими наконечниками.. Біля іконостаса готувалися для всеношноЇ служби..Надворі, біля дзінниці, метушились декілька чоловік і щось заносили в середину. О 4-й годині ранку почалась Служба Божа, До церкви ще підходили запізнілі прихожани, які несли розмальовані пасхальні кошики з румяними пасочками і іншими пасхальними наідками.. Все йшло по звичаю і коли Батюшка проголосив Христос Воскрес- біля вогнища, як завжди, загриміли вистріли з рушниць. Раптом голосно загула дзвінниця і, ніби з неба роздалась мелодія п’яти дзвонів, які ніби промовляли голосно «Ми вернулись!!! Ми воскресли. «Христос воскрес!!!  

Остовпілі прихожани почали плакати і кричати Чудо! Чудо!... Ніхто не розумів що діється, звідки взялися дзвони. Батюшка стояв на порозі церкви і також витирав сльози, хоч він точно знав звідки взялися дзвони.  

Три дні Пасхи дзвони не замовкали з ранку до вечора, Приходили люди з ближніх сіл подивитись на чудо., іхні дзвони давно були переплавлені на гармати.  

Старий Козяр витирав сльози радості і точно знав що ми ще піднімемось і станемо на ноги. Він ще прожив довгі роки.  

Любша Травень 1991р.