На крилах сірих гусей

Гуси.  

Хочеться крил їх торкнутись  

але не обіймати, ні в якому разі, ні-ні!  

Нехай летять, де ліс і поля, де холодом все дише  

природа й фавни річкові – їх обороняють  

Доторкнутися до Карелії,  

до вершин й низин, туманів  

обійняти гладь, покликати палатку і шапку-вушанку  

подихати інієм вранці  

і що з того що очі болять від недосну?!  

як іноді ваблять ці сірі птахи  

сміливості й мужності в них позичати  

я малий. В карманах малого дитяти – ледь пару соняшків знайшлось  

знайди мене, того дитя,  

Мортен!  

Гусак, що забирає нас з гусьми,  

який згадує, що вміє літати, знає – що може!  

Й летить.  

По фьйорду стелеться місячна нить