Яке ми маєм майбутнє?

Там темно та лунає «вогонь»,  

Чиюсь кров випиває земля.  

Не рятує вже й старенька та бронь,  

Та без батька зосталась сім'я.  

Не війна, а голодне те Жерло  

Забирає людей в інші світи.  

Не війна, а те, ще не вмерло  

Та досі може ще йти.  

Біля мами стоїть ще дитина  

Та благає її посміхнутись,  

Та не знає, що то не вона,  

А те, що від неї лишилось.  

Це не війна між людьми,  

То братовбиваюча битва.  

Від чого забули хто ми  

Рівняючись до булого козацтва.  

Ми цілуєм у дупу фашистів,  

За ту замизгану копійчину  

Та шануємо усих тих «артистів»,  

Що розпродають нашу країну.  

І яке ми маєм майбутнє,  

Коли людей вже нема?  

І що маєм ми путнє,  

Коли здорового глузду нема?