Глибина пасмурного

Веди мене в напівтемряві  

під ліхтарями вуличними,  

між стовпами,  

між якими не можна ходити, бо прикмети брешуть лихе  

веди мене туманами,  

мряками і вибоїнами замість доріг  

веди мене в порваному взутті  

щоби я не відчував ніг від радісної втоми,  

темрява.  

Ведіть мене мої наспіви,  

я нашаманю з вами настрій який треба  

мої пісні в голові – ви, моя потреба  

нужда – слухатися вас, завчити, щоб тривав іще екстаз  

мого життя посеред гнилі,  

навіть коли сонце пече  

листя злим гусаком клекоче, оманює  

правда в осені й зимі.