Яке життя ти маєш, Осінь?

Яке життя ти маєш, Осінь,  

Коли мені немає вороття?  

Який тримаєш сонця промінь,  

Коли ведеш мене ти в забуття?  

Лиш дощ мене кохає,  

Мої забуті карі очі.  

Та серед життя його немає,  

Та він блукає серед ночі.  

Поки душа моя у снах  

Впліта в моє волосся зорі,  

Немов чарівний жаро–птах,  

Що має жити уночі,  

Його я маю звати, хоч дощем,  

Нехай багато там імен.  

Для когось він, хоч тотем,  

А для мене, мабуть — дзен.