Історія з реального життя

"Історія з реального життя"  

Коли я навчався у дев'ятому класі середньої загальноосвітньої школи № 210 на Оболоні мого 15-ти річного однокласника Сергія, заарештувала міліція за вбивство рідного батька прямо на уроці історії.  

Вся школа була шокована цією новиною і кілька днів усі учні та вчителі на всі лади у шкільних коридорах обговорювали всілякі чутки щодо цього вбивства.  

Згодом через деякий час від директора школи я дізнався всі подробиці цієї кривавої трагедії.  

Мій однокласник Сергій був звичайним трієчником. Зірок з неба не хапав, але й гопником і відвертим бандитом він не був. Жив він у трикімнатній квартирі на Позняках разом з матір'ю Ольгою Іванівною. Його батько Дмитро Петрович працював на судні капітаном далекого плавання і місяцями не бував вдома. Тому вихованням Сергія переважно займалася його мати Ольга Іванівна, яка до того ж працювала медсестрою в міській лікарні.  

Якось у квартирі навпроти оселився молодий 35-ти річний квартирант Микола. Він швидко потоваришував з Сергієм і став на правах приятеля часто приходити до нього додому та пригощати його випивкою.  

Очевидно, цей хитрий Микола мав далекосяжні плани на квартиру батьків Сергія і тому намагався підкорити його собі постійно "накачуючи" хлопця алкоголем.  

Матері Сергія Ользі Іванівні набридли постійні застілля, які влаштовував Микола у них вдома і вона суворо заборонила йому приходити до них додому і приносити алкоголь. Але Миколу це не зупинило.  

Він став приходити до них додому, коли матері Сергія Ольги Іванівни не було вдома.  

Від постійного вживання алкоголю у великій кількості Сергій став різким і агресивним, його і без того низькі оцінки по шкільних предметах знизилися до того мінімального рівня, що виникла реальна загроза відрахування хлопця зі школи.  

Ольга Іванівна намагалася розмовами переконати Сергія і вмовляла його "взятися за розум", кинути пити і намагатися вчитися, але він лише відверто сміявся над словами матері.  

—А що бідна жінка сама могла вдіяти з сином?  

— Не могла ж вона бити ременем по дупі майже дорослого 15-ти річного сина, змушуючи його добре вчитися?  

—А його батько був дуже далеко в рейсі і не міг вплинути на поведінку сина.  

Одного разу його батько капітан далекого плавання Дмитро Петрович несподівано повернувся з рейсу додому за відсутності дружини і застав у них вдома п'яну компанію.  

Обурившись від побаченого до глибини душі Дмитро Петрович почав силоміць виганяти Миколу з їхньої квартири, але його п'яний син Сергій заступився за свого приятеля і між ним та батьком почалася бійка. Сильно штовхнувши рукою батька на одвірок Сергій ненароком його вбив.  

Усвідомивши, що йому "світить" за вбивство батька, Сергій дуже злякався і вирішив сховати його труп у підвалі будинку.  

Сергій з Миколою загорнувши труп Дмитра Петровича у ковдру винесли його з квартири та віднесли до підвалу будинку. Туди вони віднесли і портфель Дмитра Петровича. Коли мати Сергія Ольга Іванівна повернулася ввечері з роботи додому, то Миколи вже не було, а Сергій встиг прибрати усі сліди перебування батька в квартирі.  

Мигцем глянувши на обличчя сина Ольга Іванівна побачила синці на його обличчі.  

—У тебе синці на обличчі і розбита верхня губа, — сказала Ольга Іванівна Сергію.  

—Я сьогодні в школі з однокласниками побився, — відповів їй Сергій.  

— Ох, Сергію і що мені з тобою робити?,— скрушно похитавши головою, сказала йому Ольга Іванівна.  

—До речі, з приводу школи, я вважаю, що ти Сергію, нарешті маєш "взятися за розум" і почати вчитися інакше на тебе чекає відрахування зі школи, — сказала йому серйозним тоном Ольга Іванівна, переодягаючись в домашній одяг.  

— Гаразд мамо, — слухняно відповів їй Сергій.  

—Я рада, що ти синку, нарешті зі мною погодився, — сказала йому з явним полегшенням Ольга Іванівна.  

—Я люблю тебе мамо, — сказав їй Сергій і, підійшовши до матері, міцно обійняв її.  

—Я теж люблю тебе синку, — відповіла йому розчулена від почуттів Ольга Іванівна.  

—Ти синку вечеряв?  

—Ні, мамо.  

—Добре, тоді я зараз приготую нам вечерю.  

Ольга Іванівна переодягнувшись у домашній одяг, пішла на кухню готувати вечерю на двох.  

Повечерявши разом з сином вона пішла у вітальню дивитись телевізор, а Сергій помив брудний посуд, витер насухо кухонний стіл, дістав з рюкзака шкільні підручники і сів робити уроки на завтра.  

Наступного ранку Сергій як ні в чому не бувало поснідавши разом з матір'ю пішов на заняття до школи.  

Того дня Сергій отримав четвірку по контрольній з математики і його мати Ольга Іванівна дуже зраділа коли він потім ввечері вдома похвалився їй отриманою в школі оцінкою. З того дня Сергій став старанно вчитися.  

Його мучило почуття провини за вбивство батька і Сергій намагаючись його "заглушити" став активно вчитися, прагнучи виглядати "добре" в очах оточуючих.  

Сергій зовсім кинув пити, став добре готуватися до уроків і його оцінки поступово полізли вгору.  

Він став майже "круглим відмінником" і Ольга Іванівна не могла натішитися раптовим змінам, що сталися з її сином.  

Одне лише її турбувало, а саме що її чоловік Дмитро Петрович більше не дзвонив їй.  

Через кілька місяців у підвалі будинку де вони жили прорвала труба і сантехнік, відкривши двері ключем, спустився з ліхтариком в підвал для того, щоб перекрити засувку і несподівано виявив загорнутий у ковдру смердючий, напіврозкладений труп Дмитра Петровича і його портфель сховані в темному кутку підвалу.  

Переляканий до смерті сантехнік вибіг з підвалу і викликав по телефону міліцію. СОГ з криміналістами та кінологом з собакою приїхала на місце через кілька хвилин і почала ретельне обстеження підвалу будинку в якому було виявлено труп чоловіка на предмет доказів, які вказують на можливого його вбивцю.  

СОГ знайшла у підвалі портфель з паспортом та службовими документами і встановила особу вбитого. Капітан першого рангу Дмитро Петрович. Також у кишені куртки вбитого Дмитра Петровича було виявлено квитки на міжміський автобус до Києва. Згідно зі знайденими у кишені квитками, Дмитро Петрович приїхав до Києва міжміським автобусом кілька місяців тому, і був убитий невідомою особою, яка потім обгорнула мертве тіло ковдрою і сховала у підвалі будинку. Про вбивство Дмитра Петровича була негайно ж повідомлена його дружина Ольга Іванівна. Вона упізнала ковдру з квартири в яку було загорнуте мертве тіло її чоловіка.  

Під підозрою у вчиненні вбивства опинився їх єдиний син Сергій і оперативниками було ухвалено рішення негайно ж затримати та допитати його по цій справі.  

Що з рештою і було ними зроблено.  

На допиті у міліції Сергій у всьому зізнався слідчому і був відправлений до СІЗО, де сидів ще півтора місяці в очікуванні суду над ним. Миколу теж затримали і допитали по цій справі, але він все вперто заперечував, а доказів його провини було недостатньо.  

Сергій був засуджений за вбивство з необережності на три роки за ч. 1 ст. 119 Кримінального кодексу України. Суд при винесенні вироку Сергію врахував його співпрацю зі слідством, неповнолітній вік та відсутність судимостей.  

Провину Миколи на суді державному обвинуваченню довести не вдалося.  

Кінець  

PS. От така ось реальна історія з життя свідком якої я був.