Перевернуті проводи

Курт останнім часом працював на виїздних заробітках, як спеціаліст по бетонним інтеґраційним нішам.  

Поняття "бетон" – звісно, тут недоцільне, в зв'язку з виведенням цієї суміші з вжитку як такої, зате більш наочно прикладне для читача.  

Нова Ліпна програма будівництва, попри свої максимуми досягнень та піонерство в нових умовах будзамовлень і планерних перспектив, все ж не витіснила класичні стіни, плити і блокову систему побудови осель й різнопрофільних приміщень, існуючи в інклюзивній формі взаємовжитку  

Сталося, що сталося. Механізм, частина кранового елементу дав розкол, в момент підйомного навантаження – і все, під тоннами ваги, гепнулося, зірвалося як вирвавшася ручка колодязьного барабану.  

Після-обідньої пори літнього дня, Курт повертався з перериву: по захисному «картонному» а через те і – безглуздому коридорі-проходу для персоналу,  

По верхи карманів затарившися новими ультрарізаками, в касці, з радіонавушником – налаштованим на будівельний підряд даного ареалу, системи голосового оповіщення про все, про що можна оповістити мовчали і працювали мирно, все було типово.  

Погода була лагідна. Чоловік почув лише звук "Кряяк! " – один із тисячі звуків в таких місцях як будівельний майданчик…  

– Альо, Прівєт! Як жизнь?  

– Прівєт, та йде.  

– Коли ти будеш в Чємоданах?  

– Ну, було б чого – так і зразу, сама знаєш – мимо не проїдеш, боком не пройдеш.  

– Ну да, єсть такоє. Ну як будеш, скажеш, заздалегідь – може побачимся, якщо не проти.  

– Звісно, гаразд.  

– Тільки, пожалуста, за-здале-гідь, домовилися? А не "Я тут уже уїзжаю... "  

– Та поняв.  

– Ну побачим, як ти поняв, – усміхається через слухавку.  

– Як сама то?  

– Та потіхонєчку, живем дальше, двіжимся.  

– Ну тоді чистих доріг і дешевого хліба тобі!  

– От, вічно: як скажеш, як скажеш!..  

– До Скорого... Нело!  

– До Скорого!  

Напевно більшість, раніше дорогих нам коханих жінок, розмовляють з нами в такому підйобно-цинічному стилі. Іронія на нас – це ми і є. Тут важливо не аналізувати, а любити цю турботу в словах.  

«Все-таки, знає про мене», «все-таки вирізняє щось неоднорідне з обичного»,  

«якщо вона так говорить про стебне, то значить їй є над чим помовчати про облюбоване».  

Я й досі знаю про це. Кожен із нас, як і Я, завжди знає про це – в наших коханих, хоча і відпливших в своє плавання, свою старість.  

Оптично-хвильові резонатори. Портативні полігонні приймачі-ретранслятори. Це було не так і складно. Треба було всьго лише: трішки вільного часу і бажання похімічити над цим.  

Той випадок, коли «теорія струн» проявила свою міць. Звісно, це напів-жарт, але по суті виявилося: що просторову енергію можна «захопити» – методом світло-звукового прояву, зафіксувати та подати між довільними площинами і подати її із зворотнім потенціалом відносно первісно-чинної, початкової.  

Глибина масштабу структорованої, зворотньої хвилі визначається довільно полігонними резонаторами по потрібним для цього сторонами горизонту, таке-собі 7-Де моделювання.  

І коли багатотонні ошметки крана з плитою, під звуки «Краак! » жахнулися додолу – вони жа́хнулися, але застили в вільному польоті, в межах висоти – потрібній для подачі конструюючого будівельного матеріалу; крани вже давно, «вели», переважно, координуючі-механізовані автономні програми «Велет». Курт тільки оглянувся на раптовий попереджувальний писк про «ефективне спрацювання «Полігоналей». В ідеальному пейзажі «Вільна поза», в 35-30 метрах над ним зависли ошметки зірванних будівельних предметів.  

«До 6-ти сьогодні. На 7 – до Аналогії встигнути ще… Блін! » – А бідкався пан Курт не на зустріч в 7, а на брак часу: щоби достатньо прихорошитися, підготувати презентики, особливі деталі та не робити все поспіхом. Від поспіху його пронизують хвилювання, від чого він весь тремтить, до слабкості. А в хвилюванні можна накосячити, як над- міри, так і помилок наробити.  

«Главне – аби причини хвилювань були виправдані. А там, зможем – і досягнемо». – Самоустановчі думки, в яких є рація і це допомагає  

Останнім часом Нело стала відчувати якусь літність, застиглість моменту – останні 2 роки. Це була не скукота, не нудьга, не втома від простого маленького і рухомого оточуючого світу.  

Їй стали вирізнятися моменти з оточого простору, речі та події стали вдаватися більш уповільненими.  

Нам важко зрозуміти це з чоловічої голови, якщо нам про це не розкажуть в деталях.  

Можливо ця Літність – це те розуміння моменту життя, що воно тікає, або дає, поки дає змогу розгледіти себе.  

Яблуко не завжди буде в соку.  

Два роки тому Нелоя відправила свого чоловіка в далеке плавання. Через декілька днів він все пригадав і гірко ухмилявся з бувалого діалогу:  

«Нехай сама вибирає, їй видніше, нікому мішать не збираюся» – ех-хех! – Зітхає собі чоловік. – Вибрала і надивилася. А тепер за начала взялася… Я то точно був Вибраним і Перший. Як же ж так?! Всьо ж було так сопутствующе!..  

Інтерєсно, Він остався при своїй новій, останній думці чи вильнув?.. Персонаж інтєрєсний, непонятний. Ну та ладно, хай вона там розбирається як хоче, Він тоже…  

…А смисл його слухати?  

Останнім часом, пана Чоловіка почала була пригнічувати та раптова мудрість його коханої. Це явно звідкись і кудись вело. Та не йому в його вік про це говорити.  

Курт не журився довго, хоча смуток час від часу відвідував його настрій та думки. Він йшов далі, раціонально проживаючи свій досвід, свій буденний день, виконуючи свою роботу. Так все ж, йому не вистачало жіночої присутності – як дружини та й дружини теж.  

2024-03-08