Кохання...

Торкнутися душею до душі,  

Побачити невидиме очима,  

Льодами вкрита суша на землі,  

Спеки довічної палає хуртовина,  

У полум'ї спекотних хуртовин,  

На схилі днів ранкової блакиті,  

Не загубити б лагідних обіймів,  

Усмішок щирих погляди тендітні  

І як натхнення тішить почуття,  

До себе ніжно всюди пригортає,  

Ласкавий подих теплих кольорів,  

Як промінь у думках сумних лунає.  

Щоб в снігових дощах не загубить,  

Приємний дотик, ввічливе мовчання,  

Щоб було чим у темряві світить,  

У муках не швидкого існування.  

Торкнутися душею до душі,  

Побачити невидиме очима,  

Льодами вкрита суша на землі,  

Та спеки знов палає хуртовина.