Гомонить люд
В місті чи в полі
Серця шиють
Нитками позору.
Вбивці за правду
Сміливі кати
Сердешно браваду
Здіймають стяги.
Що в них правда?
Що їх лють?
Що за брата
Брата б'ють.
Наче не сліпі, юродиві
Наче панує в них глузд
Та в них сім'ї щасливі
Поки тягнуть криваву вузду.
Вони побратались
Лише на полі бою
Але ж то цурались
Сусідську діброву.
Хто дурневі, дав казати право?
Чому розумні, лякаються своїх?
Чи ж ви не виборюєте свою славу?
Чи ж вам хочеться проклинати своїх?
Хай час минає
Хай світ, та ніч
Хай море зринає
Хай спину гріє піч.
Хай сміються діти
Та хай собаки лають
Життя нема куди подіти
Тож хай дні минають.
Борються за славу?
Значить переможуть
Героїв їм мало?
Але не всі зможуть.
Краде ледащо
Чи будує копіткий
Головне, розуміти на що
А роботи може всякий.
Тому потрібно знати правду
Кохатися, любити й просто жити
Цьому потрібно вчити з малу
А все інше, по дорозі загубити.
І як що вчити, то казати
Ось тут зорі, а там гори
Далі море, а зелені, то степи
І кохати чорні брови
Лише чорні, щоб своїх знайти.
Не казати хто не правий
А вказати, як й куди
Не вірити тим хто гарний
А цілувати їх, та берегти
Щоб всім разом йти.
Знати де домівка
Які сусіди, кого як звати
Щоб по справжньому тужили
Коли приходить час вмирати
Та любити так щоб хотіли цілувати.
Тоді якщо будуть вороги
Будуть важкі часи
Кружлятимуть ворони
Та місяці без води.
Все буде добре, ми будемо вірними
Все буде добре, ми будемо сильними
Все буде добре, ми будемо стрімкими
Хто перемогти нас зможе? Тільки боги!
Але жити потрібно мирними!
___________________________________________
–---------------------------------------------------------------------
Читайте в більш новій редакції: yapishu. net/book/361786
Авторские права на произведения принадлежат авторам и охраняются законом. Перепечатка произведений возможна только с согласия его автора, к которому вы можете обратиться на его авторской странице.