Шукаю дива

Мда-а-сь! Таке оголошення не зробиш, не вивісиш за так  

Припустимо, люди потянуться відзиватися:  

– хтось попросить номер карточки, щоби добавити туди такі знайомі нулі;  

– хтось принесе галча з перебитим клювом чи доживаюче,  

– хтось величезну гайку, а може і з маленьким болтом,  

– хтось кубік-рюбік, хтось посилання на сайт з мантрами,  

– хтось нагаданить вдалий астро-прогноз, хтось скаже дякую за щось своє і всяке різне.  

Але Я не хочу робити оголошення на чиїйсь стіні, платформі, дошці, спині. Краще повідаю як ці дива шукаються  

Вже сам перелік і способи – приведе вас до неординарного бачення. Моя оповідка: про пошуки отих самих, див, в цілому – буде більш подібна нелінійному музею-виставці, предметно і в діях.  

Як і кожна особа: не в усьому Я хороший, не завжди, не часто. Таке життя і це не тільки моя реальність. Тому все чудове і несподіване, анти-дивне – знаходить мене й тебе часто силою, поневолі, або з примхи номерології, сонячних, місячних фаз, погоди. Все навколо – явно не дивне, не чарівне, красиве. Тому ми й потребуємо ці світлості – які якраз і є тими інакшостями, що відрізняють  

Саме зосередження на різницях, пошуках – допомагає знайти шматочки своєї благодаті, розтраченої з малку і по ці дні.  

Приставка Денді. Дивовижа!  

Я був в міру малим, але ті ігри в більшості своїй – були для мене дивовижею. Атмосфера навколо ігрового процесу, сюжети, запахи коробки, касет і плат; йдеш в школу – і несеш в голові враження від захоплюючої гри; це був інший світ, інший вимір в з яким, завдяки дивам технології, доходів батьків та щастилки – з яким Я мав змогу існувати. До цих пір, завдячую багатьом аспектам існування приставки та її ігор в моїй світобудові.  

На 5-му курсі, нарешті, зміг пірнути в світ Лавкрафта. Дивовижні виміри мороку й занепаду, подані в художній естетичній формі, мало того, що сюжети, картинні описи, світи, істоти – вже були створені автором, так все це окремо вибудовувало в мені свої порядки, підходящі відповідності та ототожнення задля власних потреб і пошуків.  

Зима, сніг, відлига, вулиці і дворики. Проходячи повз виведену з двору ливнівку, звернув увагу на неймовірну фантастичність снігових піків – там де був водостік. З ринви капало рідко, але варіація «Хребты безумия» – вже постала перед моїми очима.  

Вау!  

Подібним чином, коли Я пиляв вишню, після надлому і ваління колоди дерева – утворилися неймовірні Піки – чергова ілюстрація-модель «Хребтов Безумия», по-Лавкрафту, де творилося життя архипрадавнього світу. Везіння.  

Якось, серед лісу знайшов модельку іграшкового трактора. Його пластмасова основа була синьою – обожнюю синій.  

Вдома, Я відмив, протер його, підрівняв і в інеті знайшов інформацію про цю іграшкову модельку: нові знання заполонили мене і Я з радістю пізнавав нові віхи історичних минувших фактів.  

Диво – коли раптово знайомишся з людьми і ваше знайомство взаємно радісне. Чудово – коли ти не очікував ні на що і раптом, маєш подругу чи друга;  

Інша чудовість – коли щось шукаєш, вишукуєш в нетрях інтернету, тиняєшся і знаходиш більше – знайомого, нового товариша, Людину! А він із тих, хто спрямовує тебе іще далі в життєвому пізнанні, розумінні дійсності, абстрактів та ідейних форм. Звісно, з кожною особою різноматнітне збагачення. Та часто і вірно – ці люди продовжують мої несказані думки, своїми міркуваннями проговорюють те, що Я виношував в собі, роздумував  

А ця незбагненна чуттєва чудовість в знайомстві: коли чуєш, що щось має бути певного числа: шукаєш, ждеш… І отримуєш, магічне знайомство. Дивовижа життів!  

Знаходжу дивне в природі, коли бачу як фауна сама себе будує, сповненена образами та формами – як живе. В таких місцях, моментах всі перекази, казки та міфи про лісовий дух, лісове царство та його жителів, і не тільки лісове – набувають сенсу, починаєш бачити і розуміти як це робилося, відчувалося, сприймалося. Дерева-метаморфи, гілки і кущі, які складаються в картину, образ, Щось. В такі моменти, вважаю – що мозок відпочиває і віддає сни наяву.  

Диво. Бачив, як Величезна гусінь, біля автостради, перетинала її, перекочуваючися по ній, використовуючи пориви вітру і маневрувала між колесами  

Диво. Коли спрацьовує методи «клин клином»: коли те, що причинило недуг, проблему, поганий стан справ, може і через власні помилки та все ж – знаходиться подібні способи, такі ж самі погані і не корисні – і все виправляється. Одне зло іншим побороти, хворобу від переїдання виліковувати навмисним переїданням, бувають в життях випадки. І подібні, наближені приклади – коли якісь предмети, пропускають воду, потік – але потім набухають і щільно перекривають пропуски; коли від твого двору зграї маленьких пташок відганяють небезпечних яструбів, однаково небезпечний як твоїй птиці так і їм.  

Диво. Коли при можливості порушити дисципіну, правила, отримати оцінку, прямо-впливаючій існуванню в вузі чи десь – ти робиш вибір на користь важливішої події, потребі – допомогти людині, людям, посприяти їм на благо та опісля –абсолютно вільний від сумління, відчуваєш себе переможцем «цього світу» в даній ситуації а твій вчинок скасовує ту пару, ту оцінку, ті негативні наслідки.  

А що було б, якби Я на це не зважився, не ЗАХОТІВ? – Не було б нічого, була б чергова сірість.  

Такі «дивні» ситуації та колективне обурення – швидше сприяють побудові нас реальних, як Людей. Для прикладу: якби при моїй теперішній свідомості, мені довелося знову відповідати перед зборищем своїм «неправедних карателів», проходячи всі ті ситуації по колу – Я змінив би своє життя набагато швидше, відразу, різкіше. Я би ЖИВ. При цьому – страждання винагороджується Повнотою Часу, «Просящим – даётся, неимеющим – множится, а в неимущих – отнимается» – хіба не Диво?!  

Якось в тривалій депресії через непотрібну й противну роботу, дивлячися в вікна автобусів, маршруток: майже щоразу бачив яструбів обабіч дороги, які сиділи на деревах, або планували – особисте Диво для мене. Це зміцнювало.  

Або, в ті ж часи: нехай мені і негарно, але хотілося розчинитися в доброзичливості – і Я майже щодня тривалий час розсилав листівки онлайн. І мені від цього було приємно і заспокоююче.  

Може Я і не можу бути таким, як хотілося в тій чи іншій ситуації – Але Я можу дбати про інших, попри его. Це теж моє приватне диво.  

Диво, коли майже ніколи не слухав ДепешМод, але по радіо інтуїтивно впізнаєш цей голос їхнього вокаліста і знаєш – ЦЕ ДЕПЕШ МОД. А пісня була не З. хітів, ВЗАГАЛІ не з хітів, на той час березня 2005-го  

Зараз вже можна говорити, бо мої сумські перспективи розтають в ніщо. Та протягом цих нових років, 2013-… складалася певна Удача, така потрібна для мене в ці всі часи. Мені щастило – знаходити саме дешеве житло, попри безгрошів'я, душевну й особисту бідолашність, кидки.  

Ммм! Цей «запах» відчуття свята, змін, масштабних вірувань, страхів, переживань!  

Хто коли відчував настрій свята, свого чи рідних, дорогих, важливих осіб? Чи відчували ви злість навколо себе, невдоволення, натягнутість стосунків через якусь причину, сварку? Відчували.  

Приблизно це, десь так Я і відчуваю в атмосфері настрій людей, під час певних суттєвих місцевих причин.  

Наприклад: відчуття святкування якоїсь Масляниці чи 9 травня – брудні, зіпсовані, гидотні навіть.  

Але відчуття массового психозу під час якогось таїнства чи неясних загроз – це щось! Наприклад: Паска, Перші тижні Псевдо-каратину в 2020-му, перші дні Вторгнення 2022-го. Дивовижно!